с. Кочережки. Кочерезький навчально-виховний комплекс "Кочерезька загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів - дитячий садок"

 





Урок мужності у 2 класі

Кочерезький НВК

 

Урок мужності

присвячений визволенню

села Кочережки

від фашистських загарбників

2 клас

 

Учитель: В.А.Хоцевська

 

1.Вчитель: Минають роки відлітають у вічність. Час рікою пливе. І у вересні 1943р. дочекались наші односельчани цього пам’ятного дня, визволення нашого села від фашистських загарбників. Пам’ять. Вона кличе, вона хвилює, вона стукає в наші серця. І вже час відліковує 64 роки з того дня, коли замовкли в селі останні постріли гармат, настала тиша, вистраждана, оплачена найвищою ціною людського життя. Все далі й далі в минуле відходять грізні й важкі роки Великої Відчизняної війни, але не згасає про тих, хто не шкодував своєї крові, свого життя. Кожен з нас поділяє думку, втілену в словах: „Ніхто не забутий, ніщо не забуте”

Роки... Скільки б їх не минуло, не зітруть у народній пам’яті світлі імена тих, хто віддав своє життя за наше село. Не забули своїх наші односельці. Золотими літерами вписані їх прізвища та імена та викарбувані на братській могилі.

 

2.-Діти, можливо комусь із вас ваші бабусі та прабабусі розповідали, про ті страшні роки? (Розповідь дітей).

 

3.Вчитель: Окупація нашого села, діти, тривала з 4 вересня 1941 року. На території лісу організувався партизанський загін, який налічував 22 чоловіки. Командиром партизанського загону був Кабак, а його замісником Солов’яненко. До недавнього часу зберігалася землянка в лісі, де переховувалися партизани. Учні нашої школи відвідували ці місця і доглядали їх, як пам’яткупро ті грізні роки. 14 грудня 1941 року партизанський загін було розформовано, знищено. І розтріл людей було здійснено якраз біля нинішнього інтернату нашої школи. Звичайно це зробили фашисти тому, що партизанів видали запроданці, наші односельці. Визволяв наше село 2 український фронт, операції під командуванням Роскосовського. Йшли наші війська з боку Жолобка. В селі йшли страшні бої, все було розрушено і спалено. Нанесено збитків майже на 4 млн. крб. Мобілізовано на війну було 80% чоловічого населення.

Відбудували село за рік. В 1944 році наше село було майже повністю відбудоване. За всю війну загинуло 368 чол. Наших односельчан-фронтовиків. На сьогоднішній день в селі залишилося 7 чоловік. Це і ветерани і учасники війни і солдатські вдови. А самих ветеранів – лише 3 чол. І тому ми повинні зараз приділяти їм належну увагу: допомагати, вітати зі св’ятами, запрошувати в гості. Вони витримали все, перемогли і вижили. Перемогли тому, що відстоювали свою Батьківщину, свої сім’ї, рідний край, відстоювали право на щастя, право на життя. І тому давайте їм присвятимо наші вірші.

 

4.Вірші учнів:

1) Ветеране!... Лелеко мій сивий, з небес фронтових!..

    Хай із неба – кривавого вирію – ти не вернувся,

    Все ж щороку весни зустрічаєш у небі „своїх”,

    Все ще біль твоїх ран у народній душі не забувся.

 

2) На честь усіх полеглих, на честь всіх тих,

    Хто не повернувся, на честь рядових бійців,

    Командирів, жінок, дітей, давайте хвилиною мовчання                  

    Вшануємо героїв.

 

3) Вже давно боїв немає,

    Тільки наш солдат

    У руках своїх тримає вірний автомат.

    Рідний край – иний в світі

    Він зберег живим

    І лишився на гранаті

    Миру вартовим.

 

4) Стоїть солдатський обеліск.

    На обеліску сонця блиск

    Ти принеси сюди, як всі,

    Осінні айстри у росі.

    Під обеліском зупинись,

    Солдатській славі уклонись.

 

5) Ми пам’ятаємо усіх, хто віддав життя за те,

    Щоб небуло війни нової.

    Щоб сонце сяяло золоте!

 

6) Щоб не окоп чорнів на ниві-

    Хліба цвіли мов килими.

    І щоб веселі і щасливі

    До школи всі ходили ми.

 

(Вчитель подає історичні дані тих днів, матеріал додається).

 

5. Заключне слово вчителя:

- Сьгодні, діти, ми торкнулися сторінок нашого героїчного минулого, минулого нашого села. Сподіваюсь, що з нашої розмови ви зрозуміли: війна – це страждання, горе, втрати, сльози; це безіменні герої, невідомі могили. Ми повинні про це знати, щоб ніколи більше не було війни.

„Ми повинні пам’ятати

  Всі на світі чесні люди,

  І дорослі, і малі,

  Хочуть миру вскрізь і всюди,

  Хочуть миру на землі.”

6. Звучить пісня „Хай завжди буде сонце.”

7. Покладання квітів до обеліску в центрі села. (Кращі учні класу).