с. Кочережки. Кочерезький навчально-виховний комплекс "Кочерезька загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів - дитячий садок"

 





Шевченко – великий поет України

Шевченко – великий поет України

Описание: C:UsersKatiaDesktop250px-Taras_Shevchenko_1859.jpg

Мета: Глибше познайомити дітей з життям і творчістю великого українського поета Т.Г.Шевченка. Виховувати інтерес до його творів, викликати бажання розповідати вивчені вірші й слухати нові. Вчити сприймати зміст поезій на слух, відображати його в малюнках. Розвивати пам’ять, увагу, спостережливість. Прищеплювати любов до національного колориту, формувати бажання малювати природу України. Виховувати любов до української мови.

Обладнання: Портрет Т.Г.Шевченка, твори поета, вишиті рушники, грамзапис, українські народні пісні.

Хід уроку

Вступне слово вчителя.

Сьогодні, діти, минає 201 рік з дня народження великого українського поета Т.Г.Шевченка. На стіні ви бачите портрет великого Кобзаря. Завжди ми пам’ятаємо його обличчя. Він немов дивиться на нас, завжди уважно, лагідно і сумно. Він написав «Заповіт», «Реве та стогне Дніпр широкий», «Садок вишневий коло хати…», багато пісень та віршів. Їх дуже любить народ, поет ними закликав людей боротися за волю, щоб не було багатих і бідних, а щоб усі люди жили в мирі та дружбі, спільно працювали.

 

 

 

1 – й учень.

У селі Моринцях,

У сільській хатині

       Уродився він на славу

                                            Цілій Україні.

2 – й учень.

Йому тринадцятий минав,

                                    Він пас ягнята за селом.

 І серцем чистим він пізнав

  Біль народу, що був рабом.

Вчитель.

Важке життя було у Тараса. Коли йому було 9 років, померла мама, знесилена тяжкою працею на панщині. А згодом, через 2 роки,помер і батько. Після смерті батька Тарас пішов до вчителя – дяка. Дуже вже вчитися йому хотілося. Та дяк більше знущався з нього, ніж учив. Втік від нього Тарас. Так було і в другого дяка. А третій дяк - маляр сказав: «Нічого з тебе не вийде. Ні швець, ні кравець, ні на дуду грець».

Через деякий час він пішов знову в інше село ще до одного вчителя, і той погодився взяти його в учні. Треба було тільки дозвіл від пана мати. Гірке життя було у Тараса.

3 – й учень.

Ішов полями, по межі:

     На панщині народ терпів

                                        І сіяв ниви все чужі,

     Та не для себе, для панів.

4 – й учень.

Як виріс лиш, то кобзу він

  До своїх рук пророчих взяв

  І в звуках духа свого струн

Він плач народу передав.

5 – й учень.

І сльози – перли він зберіг

І кинув їх в бурливий день

На чорний, рідний переліт

   І став співцем нових пісень.

6 – й учень.

  Розбив кайдани,

Розбив окови,

             І змагався з ворогами

            Всемогутнім словом.

 

7 – й учень.

     Не встояла кривда,

 Насила кривава,

                                                По всім світі розійшлася

                                              Тарасова слава.

 І світові всьому

      Голосить широко,

             Що діждалась Україна

    Свойого пророка.

Вчитель.

Тарас, йому було 13 років, узяв від своїх  учителів – дяків і попів усе, що вони могли йому дати, - елементарну писемність. У цей же час закладалися основи світогляду Тараса.

З малих років полюбив Тарас і природу рідного краю і як художник, і як поет, відображав її у своїх пізніших творах.

І виріс серед українського народу великий геніальний поет Т.Г.Шевченко. Його ще називають великим Кобзарем. Він описував тяжке життя людей, змушених працювати на панів, нещасливу долю своєї матері, сестер, братів. Йому самому жилося дуже важко, але писав він і про свої мрії, тримав у пам’яті світлі спогади про рідну Україну. Послухайте ось ці вірші – вони немов живі картинки у словах. Все що тут сказано, можна уявити.

    Садок вишневий коло хати,

     Хрущі над вишнями гудуть,

    Плугатарі з плугами йдуть,

 Співають, ідучи, дівчата,

 А матері вечерять ждуть.

-         Правда ж, гарні вірші? Ось яка красива і багата наша мова, ось як чудово писав Тарас Шевченко.

Восени 1860 року він захворів, стан здоров’я його дедалі погіршувався. 10 березня 1861 року не стало великого художника, геніального Кобзаря. Поховали його, як і заповів, у Каневі на високій горі, яка відтоді називається Тарасовою. Ми всі бережемо пам’ять про видатного поета. Йому збудовані пам’ятники, його ім’ям названі вулиці, парки, театри, його вірші знають і дорослі , й діти.

8 – й учень.

 Другого такого

Нема і не буде.

              Щоб так його величали

     Повік віків люди.

9 – й учень.

Славу України

   Зберіг від руїни,

                 Як ураган віщим словом

         Прогнав чорні тіні.

10 – й учень.

    Був тим сонцем, діти,

    Що в темряві світить,

      Научив нас, що кохати

Й чого нам хотіти.

 

11 – й учень.

       Хоч замкнув повіки,

Житиме довіку,

                     Поки ллються в Чорне море

 Українські ріки.

12 – й учень.

       Поклонися, земле, низько поклонися

                               Пам’яті Тараса, славного співця.

   До могили тої серцем пригорнися,

        Де ж бо більші скарби, як могила ця?

Вчитель.

І закінчити нашу виховну годину я хочу словами українського поета В.Сосюри:

 Спи спокійно, поет!

Ми, нащадки твої,

                   Пронесем крізь віки твоє ім’я.

                                  Крізь колючі вітри, крізь жорсткі бої –

                  Батьківщини сини незборимі.