с. Кочережки. Кочерезький навчально-виховний комплекс "Кочерезька загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів - дитячий садок"

 





Виховний захід до дня 200 річчя Т.Г. Шевченка

Шевченківський  КВК
        У Кочерезькому НВК – змагання КВК. Змагання особливе. Бо воно присвячене 200 років від дня народження Т.Г. Шевченка. За ним у шкільному актовому залі спостерігатимуть учні, батьки, вчителі – не осоромитись би!Тим паче, що й змагання не таке собі, а – шевченківське!Відповідальність  яка!
        Звісно, все остаточно з’ясується  в день виступу. Орієнтовна програма КВК відома, але які саме завдання  буде запропоновано, ніхто не знає. Насамперед – підібрати команду з десяти чоловік. Як це зробити, щоб не було скривджених? А назва? А девіз? А форма? А пісня на вихід? Може б, назвати – « червона калинонька»? Шевченко ж калину так любив… та пісню б відразу ж розучили – « ой у лузі червона  стояла…» а може, заспівали цієї? 
                                     Гей у лузі червона калина                                                                
                                     Похилилася…
         І з одягом  не мали б проблем. Зима не зима – в чиєму  дворі не знайти пучечка калини? До вишиванки личив би. За девіз би щось   Шевченкове б обрали:
                   Зацвіла в долині червона калина,
                    Ніби засміялась дівчина -  дитина.
Або взяли б тичинівське:
                     Я – країна – Україна –
                     На горі калина!
А то ще в Дмитра Білоуса ціла книжечка називається -  « Диво калинове»:
                    Ти наше диво калинове,
                    Кохана українська мово!   
Варт би й до « Берегині» Василя Скуратівського   звернутися, народні прислів’я переглянути. Не погано таки й « червона калинонька».
                А далі що? Обов’язково знати напам’ять   усі Шевченкові поезії, що їх вивчали від першого класу. Це « реве та стогне Дніпр широкий», « Тече вода з-під явора…», « Зоре моя вечірняя…», «Садок вишневий коло хати…», « За сонцем хмаронька пливе…», « Думка( « Тече вода в синє море…»)», « Іван підкова», « Мені тринадцятий минало», « Заповіт».  
                Підготувати виразне читання напам’ять  одгого поетичного твору  Шевченка, що  його  за  шкільною  програмою не вивчали? О, читців у  команді  чимало!  Ще й сценка? Може, одноактний етюд василя Долини «Мені тринадцятий минало»? Або уривок з « Тарасових шляхів» О. Іваненко інсценувати? Чи п’єсу С. Васильченка» Свекор узяти»? Нічого , що вона не про Шевченка6 хіба ж Васильченко не продовжувач його традицій, не духовний його спадкоємець? А то б розіграли б перший день перебування  у школі  малого Гриця -  із « Грицевої шкільної науки» Франка:без сміху та жартів і КВК не КВК…Цікаво, а що в суперників? Та це вже потім…
                 В учителя української мови і літератури тим часом свої клопоти: кому ж, як не йому , бути і автором, і режисером, і вболівальником! 
                 Оце й усе, а не мало? Та, мабуть, не мало, якщо  все готувати  на щонайвищому    рівні, і в цьому допоможуть командам їх  класні керівники.Тож, можна й починати!
                      Сценарій   Шевченківського КВК  у Кочерезькому  НВК
    Святково прибраний зал. Посередині сцени  портрет Тараса Шевченка, прикрашений вишитим рушником. Звучать позивні, Лине пісня « Реве та стогне Дніпр широкий».
Ведучий.                      Щовесни, коли тануть сніги,   
                                     І на рясті  просяє  веселка,
                                     Повні сил і живої снаги
                                      Ми вшановуєм пам'ять  Шевченка   .
Ведуча.                       Благословен той день і час, 
                                      Коли прослалась килимами
                                      Земля, яку сходив Тарас
                                     Малими босими ногами,
                                      Земля, яку скропив Тарас
                                     Дрібними росами – сльозами.
Ведучий.      Він був сином мужика і став володарем у царстві духа. Він був кріпаком і став  велетнем у царстві  людської культури. Він був самоуком і вказав нові, світлі і вільні  шляхи професорам і книжним ученим.
Ведуча.          Десять літ  він томився  під вагою російської солдатської муштри, а для волі  Росії   зробив більше, ніж десять переможних армій. Доля переслідувала його в житті , скільки могла, та вона не зуміла перетворити золота його душі у ржу, ані його любові   до людей  в ненависть  і погорду… Доля не шкодувала йому страждань, але й не пожаліла втіх, що били із здорового джерела життя.
 Перегляд фільму про Тараса  Григоровича Шевченка
Ведучий учитель .     Шановні команди, прошу слова , 
                                        У клубі кмітливих ви грати готові?
                                        То ж капітанів  прошу  сюди  підійти, 
                                        Щоб жеребкування провести.
Команди проводять жеребкування. Ведучий  представляє журі.
Ведуча.                      Що за диво калинове ? Це команди вже готові1
                                        Назву, пісню,девіз і емблему, ви почуєте тут без    
                                       Проблем. А журі вас оцінить, друзі,
                                       Й виставить бали по заслузі.
5клас
«Кобзарики» 
Девіз:                    Слів Тараса не  цураймось,
                                І до них ми прислухаймось.
                          У щирому  колі  друзів – школяриків 
                          Вас    щиро   вітають    « Кобзарики».
                                         Пісня  на добро
Гей на видноколі – клени і тополі,
Там вишнева ніч  згора.
Там в прозорій тиші, квітень вірші пише,
Травень на сопілці гра.
                                    Приспів
Яблунева, солов’їна,  в моїм серці Україна,
В моїм серці сонячний Дніпро.
Щира, світла, промениста хай усіх єднає пісня,
Хай лунає людям на добро!
Гей на видноколі – ранки ясночолі,
Гори, ріки і поля. Роки там ясніють,
Там сади рясніють, там співа моя земля.
Я дарую людям, щирим , добрим людям,
В радісний , щасливий  день
Зорі України, квіти України,буйний сад її пісень.
6 Клас    « Веселка»
Девіз:                        Хай    у кожному серці , наче сонячна мрія,
                                      Розквітає    веселка на добро і надію.
                                           Веселкова пісня
Про калину пісня  лине , до сонця злітає,
Гей, родино, Україна веселкою грає.
Синє небо обіймає золоті роздоли.
Нас чекає, зустрічає веселкова доля.
                                                        Приспів
Хай у кожному серці,
Наче сонячна мрія,
Заспіває  веселка
На добро і надію!
Понад цвітом – дивоцвітом  веселка іскриться.
Будем  дбати, шанувати прадавні криниці.
Ярославові поради, Кобзареве слово, 
Честь козацької  громади, солов’їну мову.
7 клас     « Шевченкознавці»
Девіз:  Твоя, Кобзарю, слава,
             Не вмре, не поляже!
                                  Думи мої, думи мої
Думи мої, думи мої, лихо мені з вами
Нащо стали на папері сумними рядами?
Чом вас вітер не розвіяв в степу, як пилину,
Чом вас лихо не приспало, як свою дитину?
Думи мої, думи мої, квіти мої, діти.
Виростав вас, доглядав вас, де ж мені вас діти?
В Україну ідіть, діти, в нашу Україну,
Попідтинню сиротами, а я тут загину.
Там  найдете щире  серце і слова ласкаві,
 Там найдете щиру  правду, а ще й , може, славу.
Привітай же, моя ненько, моя Україно,
 Своїх діток нерозумних, як свою дитину.
 
Журі підводить  підсумки першого конкурсу. Оголошує  бали, зароблені командами.
Ведуча.           Що ж старались , як могли ви   показати свої сили.
                          Вже й про інший конкурс йдеться, він -  розминкою зоветься.
Питання для розминки.
5клас
1. Що в перекладі з грецької означає ім’я Тарас ? ( Буквально – « бунтівник»).                                                                                                                                                                                  2. Чому ім’я Катерина було подвійно дороге поетові?   (Сестру і матір так було звати).                                                                                                                                          3. Яким талантом був наділений Шевченко?( Талант до малювання)
4.Коли народився Т.Г.Шевченко? ( 09 березня 1814 року).
5. У якому селі минали дитячі роки Шевченка?( Кирилівці).
6.Як звали батька Шевченка?( Григорій).
7.Хто був першим учителем малого Тараса? ( Дяк).
8.Коли помер  Т.Г.Шевченко? ( 10 . 03. 1861 року).
9.Як називалася перша збірка письменника? ( « Кобзар).
10.Назвіть прізвище письменника, який написав повість « У бур’янах».
6клас
1. У якого пана був кріпаком батько Шевченка?( Енгельгардта).
2. Чому вночі з 26 на 27 лютого старого  стилю в хаті Шевченків блиснув вогник світла? ( Народився син Тарас).
3.Як звали подругу дитячих літ Т.Г. Шевченка? ( Оксана).
4.Хто із поетів написав вірша « За сонцем хмаронька пливе»? ( Шевченко).
5.Які комахи   згадуються в поезії   «Садок вишневий коло хати»? ( Хрущі).
6. Яку першу збірку написав Шевченко? (« Кобзар).
7. Які обов’язки виконує малий Тарас у пана Енгельгардта?( козачка).
8.Скільки років було Шевченку , коли його викупили із кріпацтва?( 24  роки).
9.Назвіть місяць , у якому народився Шевченко? ( Березень).
10. Назвіть місто, в якому помер поет.( Петербург).
7 клас
1. В  якому році  Шевченко  пас ягнята за селом?(1827)Річка біля РР
2. Ім’я  пана, у якого  служив Шевченко козачком?( Енгельгардт)
3.Ім’я сестри, яка була другою матір’ю Тарасові?( Катерина)
4.Річка, біля якої похований поет?( Дніпро).
5.Скільки років перебував Шевченко на засланні?( 10)
6.Російський  художник ,у якого  вчився Шевченко? ( Карл Брюллов)
7. Імя дівчини, подруги дитячих літ Тараса ( Оксана).
8.З ким  зустрівся   Шевченко у Петербурзі у Літньому    саду? ( Сошенком).
9.У якому закладі навчався майбутній поет?( Академія мистецтв).
10.На якій грошовій купюрі зображено Шевченка? (100гривень).
Ведуча. Поезію Кобзаря ми любимо і вивчаємо,
              І залюбки напам’ять читаємо.
              Тож  наше змагання  триває,
              Яка ж команда   найкраще  творчість поета знає?
Конкурс на кращого  читця .Кожна команда вибирає представника від команди, який прочитає  напам’ять вірша, який не вивчається за програмою. 
5 клас « І золотої ,  й дорогої…»
І золотої, й дорогої мені, щоб знали ви, не жаль
 Моєї  долі молодої : а іноді така печаль 
Оступить душу, аж заплачу.
А ще до того, як побачу малого хлопчика в селі.
Мов одірвалось од гіллі, одно – однісіньке під тином
Сидить собі в старій ряднині. Мені здається, що се я,
Що це ж та молодість моя. Мені здаєть ся, що ніколи
Воно не бачитиме волі, святої воленьки. Що так
Дарамне, марне пролетять його найкращії літа,
Що він не знатиме, де дітись на сім широкім вольнім світі,
І піде в найми, і колись,щоб він не плакав, не журивсь,
Щоб він, де небудь притуливсь, то оддадуть у  москалі.
 
6 клас « Лілея»
«За що мене, як росла я, люде не любили?
За що мене, як виросла, молодую вбили?
За що вони тепер  мене , в палатах вітають, царівною називають,
Очей не спускають з мого цвіту? Дивуються,
Не знають де діти! Скажи мені, мій братику, 
Королевий Цвіте!»
« Я не знаю, моя сестро».
І Цвіт королевий схилив свою головоньку  червоно – рожеву
До білого пониклого  личенька Лілеї.
І заплакала Лілея  росою – сльозою…
Заплакала і сказала: « Брате мій, з тобою
Ми давно вже кохаємось,а я й не сказала,
Як була я людиною,як я мордувалась.
Моя мати…  чого вона, вона все журилась
І на мене, на дитину,дивилась, дивилась і плакала.
Я не знаю.  Мій брате єдиний! Хто їй лихо заподіяв?
Я була дитина, я гралася, збавлялась, а вона все в’яла
Та нашого злого пана кляла  - проклинала.
Та й умерла.. а мене пан взяв догодувати.
Я виросла, викохалась у білих палатах.
Я не знала, що байстря я,що його дитина.
Пан поїхав десь далеко,а мене покинув.
І прокляли його люде,будинок спалили…
А мене, не знаю за що, убити – не вбили,
Тілько мої довгі коси остригли, накрили
Острижену ганчіркою та ще й реготілись.
Жиди навіть нечистії на мене плювали.
Отаке – то , мій братику, було мені в світі.
Молодого , короткого не дали дожити люде віку.
Я умерла зимою під тином, а весною процвітала я
Цвітом при долині, цвітом білим,як сніг, білим!
Аж гай звеселила. Зимою люде…  боже мій!
В хату не пустили. А весною, мов на диво,
На мене дивились. А дівчата заквітчались  і почали звати
Лілеєю – снігоцвітом; і я процвітати стала в гаї і в теплиці,
І в білих палатах.
Скажи ж мені, мій братику, Королевий Цвіте:
Нащо мене Бог поставив цвітом на цім світі?
Щоб людей я веселила, тих самих, що вбили мене й матір?
Милосердний, святий , Боже, милий!»
І заплакала лілея, а Цвіт Королевий                                                                         
 Схилив    свою головоньку червоно – рожеву
На білеє пониклеє личенько Лілеї.
7 клас 
На Великдень  на соломі
На Великдень , на соломі
Против сонця діти ,  грались собі крашанками
Та й стали хвалитись обновами. Тому к святкам
З лиштвою пошили сорочечку. А тій стьожку,
Тій стрічечку купили. Кому шапочку смушеву,
Чобітки шкапові, кому свитку. Одна тілько
Сидить без обнови сиріточка, рученята
Сховавши в рукава.
- Мені мати куповала.
- Мені батько справив.
- А мені хрещена мати
- Лиштву вишивала.
- А я в попа обідала,-  сирітка сказала.
Ведуча.  « Конкурс капітанів» .Так наивається наступний конкурс
Ведуча роздає капітанам кросворди, які вони повинні заповнити.
Ведуча.   Капітани над своїми завданнями працюють,
                  А інші учасники, -  уривки із творів  про інсценують.
5 клас. Демонстрування інсценізації твору «Як Тарас ходив до залізних стовпів».
Виходять дійові особи: Тарасик та Оксанка. 
Оксанка (увечері сама надворі).
Пішли... Смеркає... Пізній час... 
Та де ж це справді той Тарас?., 
Іще хвилинку почекаю, 
А потім... спать?.. Сама не знаю. 
Угледівши Тараса ще за ворітьми, лювить придушеним голосом. 
Тарасе, гей! Іди сюди! 
Та швидше ж, швидше-но іди! 
Тарас перескакує через пліт і біжить до неї. 
Тарас.
Оксанко, ти? Мене чекаєш?
Оксанка.
Ну, й наробив же ти біди! 
Кажи хутенько, де блукаєш?
Тарас.
Біди? Якої? 
Сідає на перелазі коло Оксанки. 
Оксанка.
Де ти був?
Гармидеру було багато:
Тут мати лаялась, а тато
Пішли тебе шукати... Чув?
І Катря теж... 
Тарас (сміється,).
А я приїхав
Оце що тільки... 
Оксанка (здивовано).
Звідкіля?
Ти дуриш? Га? 
Тарас (хреститься).
Бодай так дихав, коли дурю!..
Махає рукою на захід.
Ген звідтіля!,.
Ходив побачити край світа. 
Оксанка.
А де ж той край? Далеко? 
 
Тарас.
Так.
Пройти тра лан великий жита, 
А потім гай, а там - байрак, 
А далі поле до могили. 
А там уже і світа край.
Оксанка.
А ти дійшов?
Тарас (зам'явшись).
Н... ні... через гай 
Вже перейшов був і щосили 
Шляхом був далі припустив, 
Та пострічався з чумаками... 
Такі емалеві з батогами... 
Передній з них мене спинив: 
«Куди, - питає, - ти мандруєш 
супроти ночі? Ти ж малий. 
Ще в полі, - каже, - заночуєш, 
І вовк із’їсть тебе страшний!»
Оксанка (із жахом).
Ой лелечко, як лячно!
Тарас (сміється).
Що? Лячно?.. Тільки не мені!
Оксанка.
Чумак пустив тебе, чи ні?
Тарас.
«Ходить так пізно необачно, -
Він каже. - Хлопче, ти звідкіль?» 
- «З Кирилівки», - кажу. - «Ну маєш! 
він знов, - та це ж за двоє миль назад. 
Ти, - каже, - тут блукаєш?» 
«Ні, йду туди, де світа край»... 
Чумак у регіт. Каже: «Чий ти?.. 
Коли з Кирилівки - сідай: 
На світа край тобі не вийти 
Сьогодні вже - небавом ніч... 
Ми ж підвезем тебе до хати, - 
Це буде ліпша, хлопче, річ». 
Я сів на віз... Воли здорові! 
Та круторогі!.. А чумак 
Розпитує: і що, і як, 
Сміється все на кожнім слові, 
Жартує... Люльку запалив.
Давав мені теж посмоктати...
«Гірке», - кажу. І не схотів.
А ось село городи, хати...
«А онде й наша! - я кажу, -
Уже тут сам я добіжу».
«Ну, що ж... як ваша - час вставати
Сказав чумак, спинив волів,
Мене погладив по голівці
ї потім з воза ізсадив.
«Ходи здоров по цій мандрівці», -
гукнув мені і засміявсь.
А я подякував чемненько
Та через вулицю швиденько
До хати нашої подавсь.
Оксанка.
Який ти сміливий! І вовка 
Тобі не страшно? 
Тарасик (байдуже ніби).
Звісно ні.
Оксанка.
А мандрувать то штука ловка! 
Хотілося б хоч раз мені 
Піти з тобою...
Тарас.
То ходімо...
Лиш треба встати на зорі. 
До ранку будем на горі 
Аж за селом... 
Побачим дечого багато, 
Як гай перейдем і байрак 
Та вийдемо на ту могилу...
Оксанка.
Там світа край? Ну, розкажи ж! 
Тебе ж діждалася насилу, 
А ти про це чомусь мовчиш. 
Тарас (замислюється і фантазує).
Та що ж казати?.. Над землею 
Схилилось низько небо там, 
Як сонце стрінеться з зорею, 
Як привітається із нею 
І ляже потім спочивать...
Оксанка.
Та де ж?.. Там є хіба домівка?
Тарас.
Ну, глянь! Така велика дівка, 
Того ж не знає, що стоять 
Стовпи залізні там, де треба...
А на залізних тих стовпах 
Обперто міцно стріху з неба... 
Ти розумієш?.. Синій дах... 
Не дах, а той... ну, синя стеля, 
По ній крізь зорі в кришталі, 
А на уквітчаній землі 
Під нею й соняшна оселя, 
А в ній є ліжко золоте, 
Намет над ліжком, як тумани, 
Ліжник на ньому, сріблом тканий
Оксанка (в захваті).
Ой, красно як!.. Та де про те 
Довідавсь ти?
Тарас (поважно).
Ніде... Сам знаю!.. 
Не ляже ж сонце під рядно, 
Як я чи ти! Адже ж воно, 
Ти знаєш, звідки?
Оксанка.
Звідки?
Тарас.
З раю,
В раї ж скрізь злото і срібло!
Оксанка.
А де ж той рай?.. Чи ти не знаєш? 
Тарас (піднімає голівку до неба).
Чому ти так собі гадаєш? 
Про теє знає все село, 
Що рай на небі...
Зітхає.
там, де... мати... 
Я чув, - коли ховали їх, 
То люди почали казати, 
Що підуть в небо до святих, 
Бо мук зазнали за життя...
По паузі.
Немає мами... Потім тато... 
Лихую мачуху... Пуття... 
Відтоді... маєм... небагато... 
Шепче крізь сльози.
Чи бачить мама... чи й не зна?.. 
Любила дуже нас вона... 
Невже, мамунцю, ти не бачиш, 
Що мачуха... нас... лає й б'є...
Тихо плаче.
Оксанка (крізь сльози).
Тарасику, ти той... ти плачеш? 
Хоче відняти його руку від очей.
Відкрий же личенько своє... 
Не плач, Тарасику, не треба! 
Своїм фартухом витирає йому сльози, потім однією рукою обнімає, а другою гладить його по голівці й цілує.
Казали ненечка мені, 
Що бачить мама все це з неба –
І те, що ходиш ти в рядні, 
Як те старча чуже під тином, 
Що кривдить мачуха й Степан, 
І побивається за сином, 
І Бог пошле тобі талан... 
Побачиш, любий... Витри сльози, 
А то іще побачить хтось... 
Ти нe зважай на їх погрози... 
Стривай, скажу на ухо щось, -
Журитись зразу перестанеш. 
На мене веселіше глянеш... 
Нахиляється йому до вуха.
Як виростеш, поберемось 
І будемо вже вкупі жити 
І день, і два і ... цілий рік...
Тарас.
Не день, не рік, а цілий вік.
Оксанка.
І разом будемо ходити
До тих залізних до стовпів,
Де ляже сонце на спочин... 
Тарас (захоплюється).
А я збудую гарну хату,
А в ній великую кімнату...
Садок вишневий розведу...
Тебе ж я одягну, як паву,
І в краснім тім раї-саду
Ми заживем тоді на славу... 
Оксанка (прихилившись до нього голівкою).
Посію гарні я квітки...
Та посаджу ще і тополю...
Тарас.
І вже не будем кріпаки: 
Ми викупим себе на волю!.. 
Оксанка (мрійно).
Неначе сниться... Красні сни: 
Тополя... хата... вишні, квіти.
Тарас.
І ми - самі собі пани, -
Як схочемо, так будем жити... 
Впадають у мрійну задуму.
 
6 клас. П’єса В.Долини «Мені тринадцятий минало»
 
Дійові особи: Дяк, Тарас, Яринка
Подвір’я біля хати дяка. Посередині  лежить стара колода. На передньому  плані,  ліворуч, густий очерет, що створює затишний куточок.  Із – за  хати видніється старий похилений тин, за яким розкинулося в зелені садків село.  Линуть ранкові звуки півнячого співу та овечої отари, яку женуть на пасовисько.
На сцені нікого немає.
Раптом з хати почувся голос дяка: «Тарасе! Чуєш, Тарасе!..» Пауза. З дверей виходить в одній сорочці, з хрестом на шиї заспаний дяк.
Дяк (оглядаючись) :Тарасе! Гей, де ти? Щез,нечестивець окаянний (бере кухлик і хоче набрати з діжки води). Нема… Тарасе! (витягує з – під стріхи різку) Давно тебе потчевал…(Береться за живіт) Утроба, аки геєна огненна. 
Виходить, несучи в цеберках воду Тарас. Він босий, в полотняній сорочці, куценьких штанях. 
Дяк. З’явився, приблуда… Та скоріше! Повзеш, яко червь тлєтворная!
Тарас. (Ставлячи цеберки коло хати) Черв’яку легше, пене дяче…
Дяк. Переробився, бач…  Розглагольствуєш!  Бери-но кухлик та окропи швидше! Ху, голова, розривається… (Підставляє голову)
Тарас. (зливаючи дякові) Не пили б уже…
Дяк (сердито).Поможи, не бачиш?...
Тарас зав’язує рушник.
Дяк. Ху!.. (П’є воду.) Те, що вчора тобі загадував,- зробив?
Тарас. Псалтир склеїв. Часослов зшив, а букви намалювати не встиг.
Дяк. Я так і знав!.. сновідєніям предавался, окаянний!
Тарас. Ні, пане дяче, я після покійника сьогодні ще й не дрімав…
Дяк. А що ж содеях?
Тарас. Замітав, пензлі мив перед малюванням…
Дяк.  Малюванням. Малюванням… Он через два дні діти в школу вже підуть, а у мене Святе Писаніє не готове. Ану внеси книги, подивимося… (Тарас вносить старі книжки) Азбуку покажи.
Тарас. (Струшуючи книжечку) З Псалтиря порохня вже сиплеться, пане дяче…
Дяк. Ай! Беззаконіє твориться з святими книжками.
Тарас. Миші поглумилися!
Дяк. О горе суще!
Тарас. Їсти ж катма в хаті, от вони й накинулися накнижки.
Дяк. Що ти  речеш! Хоч би бога убоявся. Миші, миші… Ти де був? Я тебе кормлю, пріємлю труд ютіть, а ти так служиш благодєтєлю?
Тарас. Та хіба ж я не стараюся?
Дяк. Мало! А ну дай азбуку. (Тарас дає азбуку) О, бачиш? Шість букв погризені, а ти й не уздрів!
Тарас.Ви обіцяли, що сьогодні будемо малювати…
Дяк. Принеси етюдник!
Тарас (зрадівши) Почнемо? От добре… (Побіг у хату, виносить етюдника з фарбами)
Дяк (дає азбуку) От зараз сідай і намалюй усі букви Господніє.
Тарас. А мої малюнки подивитесь, пане дяче?
Дяк. Та й надоїв ти мені з своїми малюнками! Роби, що загадую!.
Тарас з сумом сідає за колоду, розкриває етюдник. Дяк змочує голову.
Тарас. Обіцяли ж на сьогодні… Я давно чекаю…
Дяк. Та помовч уже!.. Буков не зробив, а малювати вчи його!..  Ледар!.. Вижену – будеш старцювати тоді…
Тарас. Не лякайте – гірше не буде…
Дяк.Беззаконник! Ач!.. Ти знаєш хто ти єсі?
Тарас. Хлопець собі…
Дяк . Приблуда! Від родичів утік!
Тарас. Від мачухи… Ви теж від родичів поїхали…
Дяк. Не смій так зі мною глаголіть!.. Я учитель твій!
Тарас. Якби ж то вчили… А то лаєтесь та п’єте…
Дяк (сердито). Ти ще й дерзиш? (підходить і б’є Тараса різкою)
Ось тобі… Оце тобі «субота» ! Щоб знав. Як свого пана шанувати!
Тарас, скрутившись калачиком, схлипує.
Дяк. Нечестивець! Ледащо!.. Зараз же зроби мені букви, а не то… (Пішов у хату)
Тарас сідає за етюдник, готує фарби. Дяк повертається з хати з кількома аркушами паперу, уже без рушника на голові.
Дяк. На, ось тобі… Я - не такий… Я – душу всім. Якщо якийсь зіпсуєш, то інший бери. Піду паству навіщу. Нагадаю прихожанам, щоб дітей готували до школи. (Іде) Поки я повернуся, щоб усе поробив. Я – недовго… Ох, житіє наше! (Виходить)
Озираючись, входить з вузликом Яринка. Побачивши її, Тарас тихенько підходить з-заду і лякає.
Яринка (жахнувшись). Ой1 Капосний, злякав. (Удавано б’є Тараса) Ось тобі, ось тобі, щоб не був таким… (Оглядається) Я так боюсь твого дяка… 
Тарас (сміючись). Його немає дома – не бійся. Хіба дяк мій – то дідько якийсь?
Яринка. У нього ніс такий… він страшний мені…
Тарас. Правда, він як нап’ється, то ніс стає, як червоний буряк. Пішов знову, напевно,  шинок…
Яринка. А ще – дяк. Оце ж забігала до тебе (розв’язує вузлик) . на ось тобі свитку. Полатана.
Тарас. (бере свитку). Гей. Як гарно полатана! Яриночко, ти вже як велика дівка шиєш. Спасибі тобі, сестричко. Хоч ти мене не забуваєш…
Яринка. Оце тобі… (Дає хліб і глечик молока) Пообідаєш, а закусиш цими яблуками. ( Дає двоє великих ябук).
Тарас.(зрадівши). Ой які гарні!.. Певно смачні. Чиї це? У нас таких немає. (кусає яблуко) Ой добре!.. На покуштуй (дає Яринці).
Яринка. Не треба. Я ще їстиму такі…
Тарас.А де ж ти їх візьмеш?
Яринка. Оксана дасть.
Тарас. (вражено) Оксанка?.. Коваленкова?..
Яринка. Ой.. (закриває рота) Ми з нею отару пасемо разом…
Тарас.То це Оксанчині яблука?
Яринка. Угу… Тільки ти не скажеш їй? Кажи - не скажеш? Вона дала для тебе і просила…
Тарас. Мовчати?
Яринка. Атож…
Тарас. (дивиться на свитку) І це певно її робота?
Яринка. Ні рукав і я зашивала!.. Тільки мовчи. Не скажеш?
Тарас. (задумливо) Не скажу. Пасе з тобою. А чому вона просила мовчати?
Яринка. Я не знаю. Чомусь зобиджається…
Тарас.Зобиджається? На мене? Хіба казала?
Яринка. Казала що ти обминаєш її чомусь, як зустрічаєшся… А чого ти Тарасику на неї ? Вона лагідна така. Помогає мені отару пасти…
Тарас. Вона добра… А ще що вона казала? 
Яринка. Казала, що осавул вже загадував їй на панщину.
Тарас. Так, а про мене що?
Яринка. Про тебе? Казала, що їй жаль тебе, бо бачила худим, не стриженим…
Тарас. Ще й обдертим…
Яринка. Соромишся її?
Тарас киває головою.
Яринка. Давай я тобі і сорочку полатаю, виперу…
Тарас. З оксанкою?.. Не треба…
Яринка. А чому?
Тарас. Я сам… (Сумно) Вона вже помічає…
Яринка. Вона мені розказувала, як ви торік пасли разом ягнята… Говорила, що ти їй книжечки читав, малював… А в тебе є той малюнок ? Покажи…
Тарас. Є десь… захований. Не варто показувати.
Яринка. Тарасику, покажи мені…
Тарас. А навіщо? Він не закінчений.
Яринка. Все одно, покажи. Тарасику, мені цікаво…
Тарас. Добре, тільки тобі одній… ( Побіг і з – під стріхи взяв дві дощечки). Ось мої малюнки…
Яринка (Дивиться на дощечки) Оксана… похожа…  Як жива!.. І хата наша… Невже це ти? 
Тарас. А то ж хто!  Якби дяк учив, то ще краще було б. А то ж – п’є.
Яринка. А чого ж на дощечках?
Тарас. Паперу катма… Дяк не завжди дає.
Яринка. Я візьму й покажу Оксані.
Тарас. (забирає малюнки) Ні, Яринко, нехай іншим разом. Пізніше. Я сам їй покажу. Ось справлю чоботи, розживусь на нову свитку і тоді… Тоді я її ще краще намалюю. Фарбами. Як ікону! Не пропаду! Піду в люди.
7 клас.
Дійові особи: Тарас
                           Оксана
                          Мати Тараса
                          Мачуха
                            Пан
Звучить  музика, на екрані  ікона чи церква, священик. Стоїть жінка з немовлям.
Голос священика. Хай оберігає тебе Господь, Катерино. Зійшла на тебе благодать небесна. Посилає Господь тобі немовля. Рости його і пишайся ним. Бо суджено йому возвеличитися самому і народ свій возвеличити. 
       Рукою Господа  благословляю тебе, Катерино, ім’я твоє материнське і немовля твоє, якого нарікаю Тарасом.
Мати.  Породила мати сина  в зеленій діброві.
           Дала йому карі очі і чорнії брови.
           Китайкою повивала, всіх святих благала
          Та щоб йому всі святії   талан – долю слали.
           « Пошли тобі Матір Божа  тії благодати,
          Всього того , чого мати  не зуміла дати.
Ведучий. 9 березня 1814 року у сім’ї селянина – кріпака Григорія Івановича Шевченка народився син Тарас, якому судилося стати генієм, національною святинею українського народу.
                    Багато випробувань приготувала  йому доля.Але він з честю витримав усі незгоди, вистояв і навіки залишився прикладом мужності,  гідності, цілеспрямованості, безмежної відданості своїй Україні  та рідному народові.
                Найтяжчим випробуванням стала для нього смерть матері. Згадуючи мачуху,  пізніше Шевченко писав: « Хто бачив цю людину хоча б здалеку, той бачив пекло  в найгидкішому торжестві».
                     Справжнім другом  стала для нього сусідська дівчина Оксана. Вона, як могла,  заспокоювала та розраджувала Тараса. Спогади про неї  залишилися в його серці  назавжди.
Оксана. Тарасику, ти знов малюєш? А мій портрет можеш намалювати?
Тарас. Звичайно.  От тільки навчусь добре малювати. І вірша про тебе складу. Хочеш?
Оксана .Авжеж.
Тарас.  То чого ти зажурилась? Дивись, що я тобі приніс ( дає їй хліб).
Оксана. Ой , Тарасе…
Тарас. Візьми, це для тебе, Оксаночко.
Діти  сидять тихо, раптом тишу перериває різкий голос мачухи.
Мачуха. Тарасе! Тарасе! Ой, лихо мені. Куди це ти клятий байстрюк подівся? Тарасе, де ти швендяєш? Чи знов ховаєшся? От тільки – но прийди, ледащо! Щоб тебе лиха година побила! Тарасе! Тарасе!
Оксана схвачується і тікає.
Тарас. Тяжко – важко в світі жити сироті без роду:
              Нема куди прихилитись, - хоч з мосту та в воду!
              Утопився б молоденький,  щоб не нудить світом;
             Та нема де дітись. 
             В того доля ходить полем –  колоски збирає.
              А моя ледащиця  за морем блукає.
Ведучий. Душа Тараса прагнула прекрасного, рука тяглася до олівця  , йому хотілося малювати. І він малював: коли пас свиней, коли тікав  у сад від побоїв  та прокльонів, за що його знову і знову наказували.
По сцені прходить  пан  і тягне Тараса за вухо.
Пан. Я тебе навчу працювати, шельма! Я такі картини  на твоїй спині випишу!
Тарас .Ай!  Ай! Пустіть, пане. Боляче! Ай! Ай!
За сценою чути свист різок і плач Тараса,  потім усе затихає. П’яний  пан виходить на сцену з різками, сідає на лаву.
Пан. Я навчу його , як вести себе. Три шкіри здеру, а приборкаю це непокірне вовченя .( Засинає)
На сцену виходить Тарас, бере у руки різки і спочатку несміливо, потім вже зі злістю починає бити пана зі словами:
Тарас. Я навчу його, як вести себе! Я навчу його, як вести себе!
Плаче й тікає. Пан розлючено намагається встати й не може.
Ведучий. Цей епізод круто змінює життя Тараса. Втеча стала початком хоч нелегкого, але все ж таки шляху до мистецтва, а згодом  до волі, до слави, до безсмертя…
Ведуча.  Ну, що ж конкурс  наш триває , 
                       А журі зароблені бали зачитає.
Журі зачитує результати  двох попередніх конкурсів.
Ведуча. Провівши  цей конкур у школі , ми дізнаємось,
                Який спритніший клас маємо.
               Складіть до кучі слова й, безперечно,
              Прочитаєте вірші Шевченка тут гречно .
Із поданих окремих слів діти  згадують вірш Шевченка.
5 клас. Садок, вишневий, коло , хати, хрущі, над, вишнями , гудуть.
6 клас. За , сонцем, хмаронька,пливе, червоні, поли, розстилає.
7 клас .Як , умру, то, поховайте, мене , на могилі.
Ведуча. Наступний конкурс не  вокальний, 
                 А по – справжньому   танцювальний.
Діти, замість музичних інструментів використовують відро, віник, швабру…і в супроводі   музики  танцюють танок.
Ведуча .Спорт силу, здоров’я, наснагу дає, і в цьому ніхто у нас не відстає.
              Спорту ми не  цураємось , саме зараз і позмагаємось.
Учні прходять  естафету , одягаючи і скидаючи шаровари 
.Перемагає та команда, яка перша прийде до фінішу.
Журі підводить підсумки останніх  конкурсів .Нагородження.
Ведуча.  Ми чуємо тебе, Кобзарю, крізь століття
                І голос твій нам душу окриля.
                Встає в новій красі, забувши лихоліття,
                Твоя, Тарасе, звільнена земля.
                У росяні вінки заплетені суцвіття, 
               До ніг тобі, титане, кладемо.
               Ми чуємо тебе, Кобзарю, крізь століття,
               Тебе своїм сучасником звемо.